ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ НАД РАДЯНСЬКОЮ ІСТОРИЧНОЮ НАУКОЮ В ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ (1945–1955 РР.)
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.19Ключові слова:
історична наука, сталінізм, космополітизм, «холодна війна»Анотація
У статті досліджено розвиток історичної науки в перше повоєнне десятиліття – період, на який прийшовся апофеоз тоталітарного режиму та культ особи Й. Сталіна. Історична наука завжди відігравала важливу роль у політичному житті суспільства. Офіційна концепція історичної науки в усі історичні епохи мала на меті обґрунтування наявного устрою. Це особливо проявилося в епоху сталінізму, особливо в перше повоєнне десятиліття. Саме тоді відбулося остаточне затвердження командно-адміністративних методів керівництва історичною наукою. При цьому особлива роль відводилася ідеологічним кампаніям. Ось чому вивчення цього періоду є важливим для розуміння особливостей розвитку історичної науки. Тема вимагає ретельного наукового вивчення, оскільки історіографія даної проблеми досить обмежена. Після завершення Другої світової війни склалися всі умови для подальшого посилення контролю за історичною наукою. Військовий режим 1941–1945 рр. змінив напіввійськовий часів «холодної війни». Суспільні науки, в тому числі й історична, опинились у самому епіцентрі протистояння між СРСР та США. Історична наука опинилася під пильним контролем із боку партійно-державних органів. Посилення контролю за історичної наукою у повоєнні роки можна пояснити прагненням сталінського керівництва відновити втрачений під час війни вплив на суспільство. Перемога радянського народу у Другій світовій війні була використана у пропаганді влади як переконливий доказ переваги соціалістичного устрою над капіталістичним. Історична наука повинна була підтвердити переваги соціалістичного суспільного та державного устрою, науково обґрунтувати правильність дій партійного керівництва як у передвоєнні, так і у післявоєнні роки. Посилення партійного керівництва наукою у перші повоєнні роки знайшло своє відображення у виході низки постанов з питань ідеології, у тому числі стосовно викладання та розвитку історичної науки. Апофеозом нової ідеологічної кампанії можна вважати початок гонінь на інакодумців, який отримав назву боротьби з космополітизмом.
Посилання
Баран В.К., Даниленко В.М. (1999). Україна в умовах системної кризи (1946–1980-і рр.) / ред. В.А. Смолій. Київ: Інститут історії України НАН України, 1999. Т.13. 303 с.
(1968). Вища школа Української РСР за 50 років. Ч. 2.(1945–1967 рр.). Київ: вид-во Київського університету, 1968. 539 с.
Державний архів Харківської області. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 398. 50 Арк.
Державний архів Харківської області. Ф. 2792. Оп. 7. Спр. 136. 76 Арк.
Державний архів Харківської області. Ф. 2792. Оп. 7. Спр. 1028. 71 Арк.
Колесник І., Смолій В. (2016). Історик і влада. Київ: Інститут історії України НАН України, 2016. 548 с.
(1994). Національні відносини в Україні у ХХ ст. Збірник документів і матеріалів. Київ: Наукова думка, 1994. 560 с.
Олександров Г.Ф. (1945). Про деякі завдання суспільних наук у сучасних умовах. Більшовик України. № 14. С. 12–29.
(2010). Повоєнна Україна: нариси соціальної історії друга половина 1940-х – середина 1950-х рр. / за ред.. В.М. Даниленко. Київ: Інститут історії України НАН України, 2010. 351 с.
Рибалка І.К. Така наша доля. (1999). Сторінки життя мого покоління. Харків: Основа, 1999. 200 с.
Сірук Н.М. «Ждановщина» в Україні (друга половина 40-х – початок 50-х років ХХ ст.). (2013). Луцьк: Східно-європейський ун-т імені Лесі Українки, 2013. 207 с.
(2014). Соціальні трансформації в Україні: пізній сталінізм і хрущовська доба / О.Г. Бажан та ін.; за ред. В.М. Даниленко. Київ: Інститут історії України НАН України, 2014. 697 с.
