ВИТОКИ ТА УМОВИ РОЗВИТКУ «СУБ’ЄКТИВНОЇ ФОТОГРАФІЇ» В СРСР В ОСТАННІЙ ТРЕТИНІ XX СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті розглянуто культурно-історичні та філософські передумови виникнення «суб’єктивній фотографії» у Радянському Союзі в другій половині XX ст. Простежено впливи авангардних течій у світовій та радянській культурі на формування суб’єктивного погляду на фотографію серед професіоналів та фотоаматорів у СРСР в середині XX ст. Поняття «суб’єктивність» та «авторська суб’єктивність» розглянуто в дусі ідей французьких екзистенціалістів про «гуманізм» та «екзистенціалізм» тощо. Дійсність, сутність, буття людини є предметами дослідження не тільки екзистенційних філософів. Фотографи також здібні схопити своє суб’єктивне переживання та переживання Іншого в його миттєвості та загостреності. Виявлено, що поряд із закордонними колегами, радянські фотографи в останній третині ХХ ст., звертаються до дослідження умов людського існування та людської природи тощо. У повоєнний час авторська суб’єктивність стає помітною серед радянських фотографів у мережах творчих угруповань (самоорганізацій), створених на тлі чисельних художніх студій, фотографічних клубів тощо, які входили до системи державних самодіяльних клубів. Незалежні творчі угрупування, створені у 1970–1980-і рр., використали фотографію як засіб (медіум) до створення photo-based Art. Іншій (інша людина) виявляється умовою існування авторської суб’єктивності у мистецтві фотографії. У ході дослідження було застосовано концептуальний, дескриптивно-феноменологічний методи аналізу та компаративістику й герменевтику. Здійснено історико-культурний аналіз маловідомих джерел.