FEATURES OF THE CREATIVE WORK OF OPANAS ZALYVAKHA IN THE 1970S – 2000S
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.1.20Keywords:
Opanas Zalyvakha, fine arts, the Sixties movement, Soviet regime, independence of UkraineAbstract
The purpose of the article is a comprehensive and complex analysis of the main achievements of the artistic work of Opanas Zalyvakha in the 1970s – 2000s against the background of the last decades of the Soviet regime and the restoration of Ukrainian independence. The methodological basis of the article was the principles of objectivity, historicism, comprehensiveness, continuity, as well as a complex of general scientific and special historical methods.The scientific novelty of the study lies in the fact that this problem has not yet become the subject of full-fledged study in modern Ukrainian historiography. The source base of the article was the works of Ukrainian art critics and historians dedicated to the figure of O. Zalyvakha, the memoirs of the outstanding artist’s contemporaries, and materials from diaspora and Ukrainian periodicals. The author concludes that the period of O. Zalyvakha’s artistic creativity after 1970 had genre and thematic changes due to the artist's rethinking of personal, universal, and national values in the camp, as well as the working conditions after his return to freedom. The persecution by the State Security Committee (KGB) had virtually no effect on his work, which became more productive, as the artist had many creative ideas during his imprisonment. Opanas Zalyvakha’s art diversified in genre: in addition to easel painting techniques, paintings, and works of monumental art, the artist began to create in the genres of postcards and woodcarving, which reflected national, religious, and family motifs. The most representative artistic genre in O. Zalyvakha’s work was painting, which was characterized by the following techniques: creating vertical images, harmonizing the color scheme, and introducing geometric shapes and ornament into the image. Since the motifs and themes of the artist’s work continued to contradict the categories of socialist realism (with the exception of some commissioned monumental works), he was not recognized at the state level for a long time, until the proclamation of Ukraine’s independence. The value of the artist’s paintings for Ukrainian art lies in the revival of national traditions and their combination with European art.
References
Аронець, М. (2016). Опанас Заливаха. Івано-Франківськ: Лілея-НВ. 119 с.
Ганущак, В. (2017). Жбан запашного напою: літературознавчі, літературно-критичні розвідки. Івано-Франківськ: Місто НВ. 212 с.
Горинь, М. (2009). Запалити свічу. Харків: Права людини. 328 с.
Гриньків, Д. (1990). Дзвони, в яких палає біль України. Визвольний шлях, 5 (506), XLIII, 598–600.
Дзвонар. Збірка статей і спогадів про Опанаса Заливаху (2017) / упор. В. Овсієнко. Харків: ТОВ «Видавництво «Права людини»». 240 с.
Доценко, Ю. (2011). Його вертикаль. Слово Просвіти, 9 (594), 7.
Дундяк, І. (2008). Сакральний напрям творчості Опанаса Заливахи. Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство, ХІІ–ХІІІ, 12–15.
Дундяк, І. (2015). Зображення українських святих у творчості українських шістдесятників (на прикладі святого Володимира). Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство, 30–31, 1, 35–40.
Дундяк, І. (2021). Стан збереження монументальних творів О. Заливахи в Івано-Франківську. Монументальне мистецтво шістдесятників: зб. тез доповідей всеукраїнської наук.-практ. конф. присв. 100-річчю від дня народження І.-В. Задорожного. Київ, 21 грудня 2021 р. Київ, 2021, 10–12.
Дундяк, І., & Донець, О. (2021). Авторські листівки Опанаса Заливахи: смисли, контексти, візуальні образи (на матеріалах приватних архівів). Рукописна та книжкова спадщина України, 27, 82–97. DOI: https://doi.org/10.15407/ rksu.27.082.
Імена України. 100 митців. ХХ століття (2023) / авт. перед. слова, вст. ст., уклад. біограф. і бібліограф. матер., комент. і каталогу С. Побожій. Суми: Університетська книга. 244 с.
Кінаш, Н. (2011). Творчість Опанаса Заливахи. Еврика. Збірник студентських наукових праць, ХІІ, 202–203.
Костюк, І. (1998). Опанас Заливаха: «Ми ще в дорозі…». Британські враження. Галичина, 32 (1612), 8.
Матоліч, І. (2021). Опанас Заливаха: «все можна взяти в чужинця, окрім віри…». Образотворче мистецтво, 1, 116–119.
Наконечний, Л. (1997). Гості про себе і свої враження (короткі інтерв’ю). Панас Заливаха. Визвольний шлях, 11, 1348–1349.
Опанас Заливаха (1925–2007) (до 85-ї річниці від дня народження) (2010). Шкільна бібліотека, 10, 7.
Опанас Заливаха сьогодні (1996). Дзвін, 8 (622), 152–155.
Опанас Заливаха: Альбом (2003) / упор. Б. Мисюга. Київ: Смолоскип. 160 с.
Перші лавреати премії імени Василя Стуса (1989). Сучасність, 9 (341), 122–123.
Підгора, В. (1994). Хутір і антихутір. Сучасність, 7–8, 129–139.
Підгора, В. (1995). Філософ української образотворчости (мистецтво Опанаса Заливахи). Визвольний шлях, 4 (565), XLVIII, 448–453.
Сверстюк, Є. (1993). Блудні сини України. Київ. 256 с.
Сковерко, Л. (2020). Твори Опанаса Заливахи у колекції Хмельницького обласного художнього музею. Музей як невід’ємна складова відкритого соціокультурного середовища: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (з нагоди 40-річчя заснування Музею мистецтв Прикарпаття), 2020 р. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 244–251.
Тарнашинська, Л. (2019). Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління (історико-літературний та поети кальний аспекти). Київ: Смолоскип. 592 с.
Чмелик, І. (2022). Мистецька Івано-Франківщина: видатні особистості, виставкове, музейне, освітнє середовище. Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. 180 с.
