INTERNATIONAL STANDARDS FOR THE PROTECTION OF HUMAN RIGHTS IN CULTURAL DIPLOMACY
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.3.48Keywords:
cultural diplomacy, human rights, soft power, international law, humanitarian policy, cultural exchangeAbstract
The aim of the work is to analyze the mechanisms of integration of international standards of human rights protection into the sphere of cultural diplomacy, in particular by revealing its institutional, legal and cultural aspects in international and national contexts. The study used a set of methods that provided an interdisciplinary approach to the study of cultural diplomacy as a human rights protection tool in the context of international law and humanitarian policy: general scientific methods of analysis and synthesis – for a systematic study of the concepts of cultural diplomacy, soft power, humanitarian policy and international human rights; induction and deduction – for the transition from specific cases of cultural diplomacy of individual countries to the generalization of the regularities of its human rights protection function. The scientific novelty of the study lies in the conceptualization of cultural diplomacy not only as an instrument of foreign policy strategy or soft power, but as a form of humanitarian human rights protection activity that operates within the framework of international law and the global public space; For the first time, a comparative analysis of the practices of Canada, Sweden, Japan and France as countries implementing cultural diplomacy on the basis of international human rights standards was carried out. As a result of the research, the set goals were achieved and the main tasks were fulfilled, which allows us to formulate the following conclusions: 1. The evolution of the concept of cultural diplomacy as a component of humanitarian and foreign policy was analyzed. 2. Scientific definitions of the term “cultural diplomacy” were generalized, covering instrumental, communicative and symbolic models. Based on existing approaches, the author’s definition of cultural diplomacy was formulated. 3. The regulatory and legal foundations of cultural diplomacy were studied. 4. The functional mechanisms for the implementation of human rights through cultural diplomacy were analyzed. 5. A comparative analysis of the practices of Canada, Sweden, Japan and France was carried out. 6. The main challenges for effective cultural diplomacy were identified.
References
Гнатюк, О. (2015). Прощання з імперією: культурна дипломатія та українська ідентичність. Критика, 11–12, 12–15.
Гуменюк, І. (2020). Культурна дипломатія як інструмент реалізації зовнішньої політики України. Дипломатичний щорічник, 2, 102–107.
Загальна декларація прав людини: прийнята та проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. (1948). Офіційний вісник ООН, 1, 71–75.
Конвенція ЮНЕСКО про захист та заохочення розмаїття форм культурного самовираження (2005). Прийнята 20 жовтня 2005 р. на 33-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. ЮНЕСКО. Париж. 25 с.
Крук, І. (2020). Принципи культурної дипломатії в умовах глобалізації: міжнародно-правовий контекст. Право і безпека, 2 (77), 65–69.
Лисенко, В. (2021). Культурна дипломатія України: стан, виклики, перспективи. Міжнародні відносини. Серія: Політичні науки, 24, 88–95.
Марков, В. (2020). Глобальні виклики культурній безпеці та стандарти прав людини. Міжнародні відносини, 6, 113–118.
Матвієнко, В., Шинкаренко, Т. (2021). Культурна дипломатія як напрям зовнішньої політики держави. Культурна дипломатія: навчальний посібник / за заг. ред. І. Матяш, В. Матвієнка; Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка; Наукове товариство історії дипломатії та міжнародних відносин. Київ: ДП «ГДІП». С. 7–21.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: прийнятий резолюцією 2200 A (XXI) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. Уведений в дію для України із 3 січня 1976 р. URL: https://www.ohchr.org/en/instruments-mechanisms/instruments/international-covenant-economic-social-and-cultural-rights (дата звернення: червень 2025 р.)
Наумов, В. (2017). Міжнародно-правовий механізм захисту прав людини: структура і практика функціонування. Проблеми законності, 137, 20–29.
Пархоменко, С. (2020). Міжкультурний діалог як чинник запобігання конфліктам: правозахисний вимір. Гуманітарний вісник, 4, 34–39.
Тодорова, М. (2018). Балканізм як культурна стратегія: постколоніальний погляд на Східну Європу. Схід, 1, 15–22.
Сюндюков, І. (2021). Культурна дипломатія: історичні трансформації і сучасний стан. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень, 1, 77–85.
Шевченко, А. (2019). ЮНЕСКО як суб’єкт міжнародного права у сфері культурної дипломатії. Актуальні проблеми міжнародних відносин, 139, 91–97.
Dhooge, L. J. (2012). Human Rights and Cultural Diplomacy: A New Role for International Business. Journal of International Business Ethics, 5 (1), 1–14.
Clements, M. (2001). Cultural Diplomacy and International Understanding. Global Affairs Review, 3 (2). 31–39.
Holden, J. (2013). Influence and Attraction: Culture and the Race for Soft Power in the 21st Century. London: British Council. 52 p.
Nora, P. (2005). Diplomatie culturelle et mémoire nationale. Revue des Deux Mondes. Juin, 120–135.
Nye, J. (2004). Soft Power: The Means to Success in World Politics. New York : Public Affairs. 208 p.
