РЕЛІГІЙНО-СВІТОГЛЯДНА ПРОБЛЕМАТИКА НОВОРІЧНО-РІЗДВЯНИХ ПРОПОВІДЕЙ ЦЕРКОВНИХ ДІЯЧІВ КІНЦЯ ХІХ СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті розглянуто релігійно-світоглядну проблематику проповідей, виголошених під час новорічно-різдвяних свят церковними діячами кінця ХІХ століття. Головна увага акцентується на основних важелях екзистенції людини за підсумками її життєтворчості протягом минулого року. Вагоме місце посідають морально-релігійні виміри праведності та духовної досконалості індивіда, до яких належать християнська любов, дружба, довіра, гуманізм, моральність, правильний спосіб життя, духовність, спільні зусилля заради благородних справ. Осмислення індивідуальності та неповторності окремої людини як носія християнських цінностей, її міцного внутрішнього морально-релігійного стрижня пов’язані з душевним спокоєм, очищенням від гріхів, досягненням найвищого ступеня досконалості через пізнання Божої сутності, сердечно- душевним самопізнанням, наполегливістю в досягненні мети, совісним ставленням до справ, небайдужістю до зовнішнього світу, відповідальністю за власні вчинки. Зазначається, що екзистенція кожного індивіда, його духовно-моральне єство формують духовно-релігійну атмосферу суспільства загалом, що демонструє реалізацію в поглядах церковних діячів діалектичних категорій «частина» та «ціле». У висновку зазначено, що запропонована в дослідженні проблема розкриття релігійно-світоглядної проблематики новорічно-різвяних проповідей церковних діячів ХІХ століття дає уявлення про духовно-релігійну ситуацію наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття на Волині в середовищі церковних православних діячів. Перспективним напрямом досліджень із цієї актуальної теми є подальший аналіз релігійно-світоглядних поглядів церковних діячів ХІХ століття як основи становлення та розвитку духовно-просвітницької спадщини минулого в контексті сучасного українського духовного просвітництва.