ПАТРІОТИЗМ ТА ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ’ЯЗОК У ПРОБЛЕМНОМУ ПОЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Анотація

У дослідженні на основі системного, конкретно-історичного, міждисциплінарного та структурно-функціонального підходів здійснено аналіз патріотизму у його сутнісних вимірах; обґрунтовано, що готовність виконувати військовий обов’язок є не просто одним з вагомих маркерів патріотизму, а з урахуванням сучасних реалій та геополітичної обстановки, постає як домінантний. Метою дослідження є аналіз структурно-функціональних вимірів патріотизму, єдність яких дозволяє усвідомити його сутність як надскладного явища та виявити «проблемні зони», що утворюють потенційні ризики у практиках національно-патріотичного виховання; обґрунтування військово-патріотичного виховання як головної складової національно-патріотичного виховання, готовності виконувати військовий обов’язок як головного маркеру патріотизму. При проведенні дослідження було використано методи філософської рефлексії, аналізу, синтезу, аналізу документів, моніторингу та спостереження. Контекстом даного дослідження є реалії сучасної України як країни, на теренах якої тривають бойові дії. Своєрідність отриманих результатів: 1) На основі проведеного аналізу доведено, що патріотизм варто розглядати у єдності емоційно-чуттєвого, раціонального та вольового компонентів; виявлено «проблемні зони», що утворюють потенційні ризики у практиках національно-патріотичного виховання. 2) Обґрунтовано, що патріотизм як специфічний феномен існує лише у єдності трьох складових: певний спектр почуттів, певна система цінностей і дієва позиція, яка має прояв у різноманітних соціальних практиках; нехтування однією з цих складових призводить до суттєвих деформацій патріотизму, або взагалі, унеможливлює його. 3) Проведено аналіз патріотизму та націоналізму, виявлено зони дотичності та розмежування даних феноменів з урахуванням наявних у сучасному філософському дискурсі підходів. 4) Проаналізовано наявні підходи щодо морально-етичних вимірів патріотизму, зафіксовано притаманну національній традиції оптику визнання патріотизму як головної громадянської чесноти. 5) Доведено, що з урахуванням викликів доби глобалізації, тотальної інформатизації, неоднорідності населення України (культурної, регіональної, національної тощо), надскладної геополітичної обстановки та відповідних воєнних загроз, військово-патріотичне виховання має стати головною складовою національно-патріотичного виховання, при чому не тільки у часи воєнної загрози, а на тривалу перспективу. Проведене дослідження відкриває широке коло перспектив для подальших розвідок науково-теоретичного та науково-практичного спрямування.