МОВА ЯК ОНТОЛОГІЧНА ЗАСАДА ГЕРМЕНЕВТИЧНОГО ДОСВІДУ У ФІЛОСOФІЇ Г. ГАДАМЕРА
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.4.17Ключові слова:
мова, діалог, розуміння, мовленнєвий апарат, герменевтична зустріч, розмоваАнотація
У трагічні часи історії нашого народу мова як ніколи проявляє свою онтологічну значимість, виконуючи функцію ідентифікації людини в її належності до своєї нації. На думку В. Гумбольдта, мова – це об’єднана духовна енергія народу, що дивовижним чином закарбована в певних звуках і у цьому образі та через взаємозв’язок своїх звуків зрозуміла всім, хто розмовляє, і збуджує в них приблизно однакову енергію (Humboldt, 2015, S. 435). Сьогодні мова – це не тільки система знаків, семантичний код і найважливіший атрибут будь-якої комунікації, але й універсальний засіб пізнання. Однак нагальною проблемою сьогодення постає мова як онтологічна засада герменевтичного досвіду. Відомий дослідник у галузі філософської герменевтики Г. Гадамер розглядає мову як універсальне середовище, де здійснюється процес розуміння (Vielmehr ist die Sprache das universale Medium, in dem sich das Verstehen se/ber vollzieh). Адже сьогодні світ як ніколи потребує діалогу за допомогою якого досягається порозуміння. А саме мова покликана створювати середовище для здійснення діалогу в будь-якому протистоянні, який стає можливим лише за умови необхідної і достатньої аргументації. Адже тлумачення неможливе без мови, а мова неможлива без мислення. Цей процес відбувається в колі діалектики – «питання – відповіді» (die Dialektik von Frage und Antwort geschlossener Kreis). Мова – це засіб для озвучення міркувань, що розгортають перед нами шлях до розуміння. Розуміння неможливе без мовлення, а мовлення – це шукання і знаходження слів, тобто безперервний процес, що збагачується філософською рефлексією. Г. Гадамер пропонує подивитися на мову в контексті розумного мовлення. Адже правильно сказане слово може зберегти життя мільйонів людей. Правильна промова риторичного звернення може надати поштовх як для усвідомлення своєї провини зловмисниками, так і для утвердження особистості в правильності морального вибору. Тому мова, як засіб здійснення герменевтичного діалогу у світі протистоянь, ненависті і війн, є необхідним інструментом для досягнення миру.
Посилання
Davey, N. (2006). Unquiet Understanding: Gadamer’s Philosophical Hermeneutics. Albany: State University of New York Press.
Gadamer, H.G. (1976). Die philosophischen Grundlagen des 20. Jahrhunderts. H.G. Gadamer, G. Boehm (Hrsg.), Seminar: Philosophische Hermeneutik. (S. 316–326). Frankfurt am Main: Suhrkamp Verlag.
Gadamer, H.G. (1976). Philosophie und Hermeneutik. In Philosophes critiques d’eux-mêmes. Philosophers on their own work. Philosophische Selbstbetrachtungen. Andre Mercier, Maja Svilar (Textes aux soins de). (Vol 2. S. 33–67). Bern, Frankfurt / M. und München: Herbert Lang.
Gadamer, H.G. (1999). Hermeneutik 1: Wahrheit und Methode. Grundzüge einer philosophischen Hermeneutik. In Hans-Georg Gadamer Gesammelte Werke (Bd. 1. 495 S.). Tübingen: Mohr Siebeck.
Gadamer, H.G. (1993). Hermeneutik 2: Wahrheit und Methode. Grundzüge einer philosophischen Hermeneutik. In Hans-Georg Gadamer Gesammelte Werke (Bd. 2. 533 S.). Tübingen: Mohr Siebeck.
Humboldt, W. (2015). Über den Nationalcharakter der Sprachen. Bruchstück [1822]. A. Leitzmann (Hrsg.), Wilhelm Humboldt Gesammelte Schriften (Bd. 4, S. 420–435). Berlin: De Gruyter.
Leibniz, G.W. (1996). New Essays on Human Understanding. Cambridge: Cambridge University Press.
Schleiermacher, F (1838). Hermeneutik und Kritik, Friedrich Schleiermacher. Sammtliche Werke, Berlin 1834–64 Abteilung I: Zur Theologie, 11 Bande, 1835–1864 (Bd. 7. 389 s.). Berlin: G. Reimer.
Vilhauer, M. (2010). Gadamer’s ethics of play: hermeneutics and the other. Plymouth: Lexington Books.
Veith, J. (2015). Gadamer and the Transmission of History. Bloomington: Indiana University Press.
Walhof, D. (2017). The Democratic Theory of Hans-Georg Gadamer. London: Palgrave Macmillan.
