АДАПТАЦІЯ ІНОКУЛЬТУРНИХ ПРАКТИК В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ТЕНДЕНЦІЙ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.1.35Ключові слова:
інокультурні практики, глобалізація, адаптація, культурна локалізація, культурна гібридністьАнотація
У статті розглянуто проблематику інокультурних практик в контексті адаптації як однієї з основних форм взаємодії культур в контексті глобалізації. Уточнено поняття «інокультурні практики», які розглядаються як предметно-практична діяльність, пов’язана зі створенням та/або поширенням культурних продуктів, що сформувалися в умовах соціокультурного простору інших країн і отримали популяризацію світового масштабу завдяки глобалізаційним тенденціям. Екстрапольовано концепцію культурної локалізації та культурної гібридності на проблематику адаптації інокультурних практик. Констатовано, що локалізація більшості інокультурних практик необхідна для їх реалізації на інших територіях і включає в себе складні культурні процеси з метою своєрідного «перекладу» для країн-реципієнтів. Культурна гібридність як транскультурна форма, виникнення якої пов’язане з діалогом культур, набуває різних форм відповідно до територіальної специфіки та властивостей конкретної інокультурної практики. Дослідження виявило, що: феномен інокультурних практик перебуває в залежності від того, як культури-реципієнти сприймають артефакти, що продукує культура-донор; виходячи зі специфіки глобалізаційних процесів, характерних для масової культури перших десятиліть ХХІ ст., локалізація в дискурсі інокультурних практик реалізується засобами адаптації змістового, ціннісного та формально-текстового (медіатексту, аудіовізуального, сценічного та ін.) рівнів; за умов успішної адаптації інокультурні практики в процесі сумісності з новим соціокультурним простором трансформуються з урахуванням цінностей, традицій та норм культури-реципієнта.
Посилання
Дмитренко, М. Й. (2013). Масова культура: можливості гібридизації. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Філософія, 41(1), 111–121.
Копієвська, О. Р. (2018). Трансформаційні процеси в культурних практиках України: глобальний, глокальний контекст та локальні особливості (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) : автореф. … дис д-ра культурології : 26.00.06 / Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв. Київ. 38 с.
Купрій, Т. І. (2023). Взаємозв’язок телебачення, культури і суспільства: культурологчний аналіз зарубіжного дискурсу. Культурологічний альманах, (2), 256–262.
Мєднікова, Г. С. (2017). Концепт «культурні практики» та його роль в трансформації сучасної культури. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 7 : Релігієзнавство. Культурологія. Філософія, 37(50), 30–39.
Судакова, В. М. (2021). Індивідуалізація культурних практик як фундаментальна проблема. Людина. Діалог. Цифрова культура: Зб. наук. ст. та тез наук. повід. за матеріалами наук. круглих столів: «Культурна антропологія: предмет і основні проблеми», 20.05.2021 р., «Діалог культур у полікультурному просторі сучасності», 27.05.2021 р. та Всеукраїнської наук.-практ. конф. «Людина в цифровому світі. Ефекти смерті, театру, «завіси», реального як феномени сучасного мистецтва», 04.06.2021 р. Київ: ІК НАМ України, 58–62.
Gordon, J. A. (2014). Creolising Political Identity and Social Scientific Method. Africa Development, 39, 1, 65–80.
Huntington, S. P. (1996). Who Are We? The Challenges to America's National Identity. New York: Simon & Schuster.
Hutcheon, L. (2012). A Theory of Adaptation, Taylor & Francis Group.
Jung, C. G. (1981). The Archetypes and The Collective Unconscious. Princeton University Press. 470 р.
Shneor, R. (2012). Influences of culture, geography and infrastructure on website localization decisions. Cross Cultural Management: An International Journal, 19, 3, 352–374.
Toynbee, A. J. (1989). A Study of History. Gramercy. 576 р.
