БОРОТЬБА КОМІТЕТУ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИ РАДІ МІНІСТРІВ УРСР ПРОТИ УКРАЇНСЬКИХ ДИСИДЕНТІВ НА ВОЛІ В ЧАСИ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПОГРОМУ 1972 Р.

Автор(и)

  • Богдан Валерійович Паска Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника https://orcid.org/0000-0002-5452-5254

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.1.15

Ключові слова:

український дисидентський рух, радянський режим, Комітет державної безпеки (КДБ), генеральний погром, репресії, справа «Блок»

Анотація

Метою статті є всебічне і комплексне вивчення боротьби Комітету державної безпеки (КДБ) проти українських інакодумців на волі під час масштабної хвилі арештів 1972 р. Методологічною основою статті є принципи об’єктивності, всебічності, наступності, історизму. У роботі використано методи аналізу та синтезу, проблемно-хронологічний, ретроспективний, метод типології, метод порівняння та зіставлення інформації з різних джерел. Наукова новизна зумовлена введенням у науковий обіг комплексу маловідомих документів Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ), які дозволяють розкрити хід позасудових репресій КДБ проти учасників руху опору на волі в розпал генерального погрому українського дисидентства. Автор робить висновок, що поряд із арештами українських дисидентів та судовими процесами над ними протягом 1972 р. органи КДБ активно займалися тиском на тих представників опозиційного середовища, які залишилися на волі. Інакодумці у т. зв. «великій зоні» перебували під постійним спостереженням і наглядом з боку інформаторів спецслужби. Тиск на представників руху опору особливо посилився після приходу до влади в травні 1972 р. нового першого секретаря республіканської партійної структури В. Щербицького. Метою КДБ в першу чергу було недопущення відкритих акцій протесту з боку дисидентів, тому особливу увагу було приділено «запобіжним заходам» під час спроб ушанування пам’яті Т. Шевченка та січових стрільців, після політичного самогубства М. Гатали. Під прицілом КДБ опинилися ті кола української інтелігенції, які вважалися найменш лояльними до режиму, зокрема, літератори, науковці та журналісти. Протягом літа–осені 1972 р. працівники спецслужби активізували розробку кількох десятків українських інтелігентів, які найбільш активно підтримували заарештованих дисидентів та дозволяли собі незгоду з національною політикою режиму. У їх середовищі проводилися численні профілактичні бесіди, обшуки та адміністративні переслідування. Репресивна кампанія 1972 р. супроводжувалася інформаційними заходами з дискредитації дисидентського середовища, основною складовою якої була публікація відкритих покаяльних листів.

Посилання

Бажан, О. (2013). Спецоперація КДБ УРСР «Блок»: розробка, хід, наслідки. Наукові записки НаУКМА. Історичні науки, 143, 30–36.

ГДА СБУ – Галузевий державний архів Служби безпеки України.

Данилюк, Ю., & Бажан, О. (2000). Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). Київ: Рідний край. 389 с.

Деревінський, В. (2016). В’ячеслав Чорновіл: дух, що тіло рве до бою. Харків: Віват. 496 с.

Захаров, Б. (2003). Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956–1987). Харків: Фоліо. 144 с.

Касьянов, Г. (2019). Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960–1980-х років. Київ: Кліо. 248 с.

Паска, Б. (2022). Січневий погром українського дисидентського руху 1972 р.: до питання про хронологію і масштаби. Актуальні питання гуманітарних наук, 52–3, 14–20. DOI https://doi.org/10.24919/2308-4863/52-3-2.

Паска, Б. (2024). Арешт Івана Світличного в 1972 р. у контексті генерального погрому українського дисидент- ського руху. Актуальні питання гуманітарних наук, 71–3, 19–25. DOI https://doi.org/10.24919/2308-4863/71-3-3.

Русначенко, А. (1998). Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х – початок 1990-х років. Київ: Видавництво імені Олени Теліги. 720 с.

Рух опору в Україні: 1960–1990. Енциклопедичний довідник (2012). Київ: Смолоскип. 896 с.

Франко, З. (1972). Відкритий лист. Радянська Україна. 2 березня.

Холодний, М. (1972). На терези совісті. Літературна Україна. 7 липня.

ЦДАГОУ – Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки.

Шаповал, Ю. (2023). Справа Івана Дзюби з відстані пів століття. Український історичний журнал, 5, 208–241. DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2023.05.208.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-03-27

Як цитувати

Паска, Б. В. (2025). БОРОТЬБА КОМІТЕТУ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИ РАДІ МІНІСТРІВ УРСР ПРОТИ УКРАЇНСЬКИХ ДИСИДЕНТІВ НА ВОЛІ В ЧАСИ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПОГРОМУ 1972 Р . Культурологічний альманах, (1), 134–141. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.1.15

Номер

Розділ

ІСТОРІЯ ТА АРХЕОЛОГІЯ