УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ЯК ОСНОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ ТА КУЛЬТУРНОЇ ПОЛІТИКИ

Анотація

У статті аналізуються питання впливу української культурної ідентичності на національну стійкість (резильєнтність) і механізми культурної політики, які сприяють її зміцненню. Досліджено концепт культурної ідентичності як фундаментального елементу національного самовизначення та його вплив на соціальну згуртованість, державотворчі процеси й міжнародний імідж України. Визначено роль національної пам’яті у збереженні та трансформації культурної спадщини в умовах глобалізації та інформаційних викликів. Окрему увагу приділено впливу російської агресії на процеси самоідентифікації українців і посиленню національної свідомості в сучасних умовах. Розглянуто ключові напрями культурної політики України, спрямовані на підтримку та розвиток національної ідентичності, включно з популяризацією української мови, інтеграцією традицій у сучасний мистецький дискурс, а також заходами щодо збереження культурної спадщини. Наголошено на важливості стратегічного підходу до культури та культурної політики як інструменту забезпечення стійкості держави та її громадян перед зовнішніми та внутрішніми викликами, особливо в умовах російської військової агресії. Висвітлено взаємозв’язок між українською культурною ідентичністю та національною стійкістю, окреслюючи можливі шляхи зміцнення культурного потенціалу України в умовах сучасних викликів. За результатами проведеного дослідження з’ясовано, що вплив війни на процеси консолідації нації здійснюється через культуру, мову, традиції, символіку та ін. Доведено стратегічну важливість культурної політики для зміцнення суспільної єдності, протидії інформаційним загрозам та в процесах воєнного відновлення України. Національна стійкість або резильєнтність має не лише психологічний чи соціальний, а й вагомий культурологічний вимір, оскільки саме культура визначає, як суспільство адаптується до змін, реагує на виклики та ретранслює власну ідентичність наступним поколінням.