ДО ПИТАННЯ ПРО МІСТО-ОБРАЗ У ФІЛОСОФІЇ СІМОНИ ВЕЙЛЬ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.3.41Ключові слова:
місто-образ, текст, місто, культура, тіло, політика, релігія, християнство, література, драматургіяАнотація
Французька філософська традиція має давню «літературну» традицію, у контексті якої можна пригадати творчість Вольтера, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, А. Камю, Г. Марселя, Ж.-П. Сартра та багатьох інших авторів, які користувалися літературною формою для того, щоб донести свої ідеї широкому колу читачів. Літературна форма дає автору більшу свободу дій у межах заданого сюжету на противагу строгому формальному науковому підходу, спрямованому на дослідження, а не на створення. Питання про творчість і творення для Сімони Вейль – на одному з основних місць, оскільки стосуються її теологічного світосприйняття, де Бог є творцем, а його творіння – божественним. Варто позначити, що місто-образ тісно пов’язується Сімоною Вейль з архітектурою буття. Такий підхід є сутнісно важливим у межах осмислення міста як культурного феномену й навіть як божественного творіння. Рамки співвідношення «місто-буття» та «місто-текст» розкривають перед нами глибокий культурологічний потенціал філософії Сімони Вейль у контексті реагування культури на зовнішні і внутрішні виклики. Автор статті здійснює аналіз драматургічного твору 1940–1943 років «Врятована Венеція», у якому концентруються основні теми, прописані С. Вейль у філософських «Зошитах» 1933–1943 років. Як помітно із хронології, ці тексти створювались паралельно і є нерозривно пов’язаними один з одним. Автор зазначає, що «Зошити» створювалися Сімоною Вейль не у формі єдиного, чітко структурованого тексту, а радше як набір філософських рефлексій на різноманітні теми, множинність яких монтується в цілісний текст лише тоді, коли набуває літературної форми. У роботі зазначено як важливу ще одну рису філософії Сімони Вейль – співвіднесеність практичного і теоретичного досвідів. Біографію С. Вейль можна розглянути крізь призму творчості, а творчість – крізь призму біографії; така нерозривність вказує на цілісність авторського шляху. Літературно-філософська парадигма, у межах якої діє філософ, має своє стратегічне спрямування: повернути реальності реальність, відкинувши грубу матеріальність. Така «безтілесність» філософії Сімони Вейль спрямована на глибокий перегляд людського буття в рамках теологічної оптики, з одного боку, з іншого – ставить питання про культуру взаємодії з навколишнім середовищем, яке виявляється крихким за найближчого розгляду. Статтю присвячено аналізу твору «Врятована Венеція» у контексті філософської спадщини Сімони Вейль. Автор дослідження ставить питання про її цілісність у рамках літературного твору та місто-образ як утілення філософських ідей.
Посилання
Барт, Р. (2002). Від твору до тексту. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів : Літопис. С. 378–384.
Біблія: пер. І. Огієнка. URL: https://only.bible/bible/ubio/
Гюго, В. (2016). Собор Паризької Богоматері. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан. 544 с.
Деблін, А. (2019). Берлін Александерплац. Київ : Видавництво Жупанського. 568 с.
Джойс, Дж. (2020). Улісс. Київ : Видавництво Жупанського. 760 с.
Крупеньова, Т. (2024). Ойконімікон драматургії Лесі Українки. Записки українського мовознавства. Одеса, 31, 132–143.
Мор, Т., Кампанелла, Т. (1988). Утопія. Місто сонця. Київ : Дніпро. 207 с.
Петрова-Озель, Л. (2021). Лінгвостилістичні параметри топонімів «Венеція» і «Флоренція» у поетичному дискурсі Ліни Костенко. Питання сучасної філології та креативні методики викладання іноземних мов: матеріали Міжнародної наукової конференції, 29–30 грудня 2021 р. Венеція, 164–169.
Підмогильний, В. (2025). Місто. Київ : Основи. 272 с.
Платон. (2020). Держава. Львів : Апріорі. 464 с.
Barthes, R. (2019). Semiology and Urbanism. New York : Columbia University Press. 419 p.
Campbell, M. (2023). “As an Emerald is Green”. Waiting, Poetry and Affliction: Simone Weil’s Concept of Attention. Thesis submitted for the Award of Doctor of Philosophy. Dublin City University. 234 p.
Christopher, Th. (2022). Simone Weil’s Venice Saved: Pity, Beauty, Friendship. Bloomsbury Library for 20th-Century French Thought, 1–11.
Christopher, Th. (2024). On recognizing the real: Beauty and affliction in Simone Weil. The Southern Journal Philosofy. Memphis, 1–14.
Panizza, S., Wilson, Ph. (2023). Mirror of Obedience: The Poems and Selected Prose of Simone Weil. London : Bloomsbury publishing. 175 p.
Weil, S. (1989). OEuvres completes. Tome II. Paris : Gallimard. 648 р.
Weil, S. (2019). Save Venice. London : Bloomsbury publishing. 166 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.






