НКЗС УСРР: СТВОРЕННЯ, СТРУКТУРА, ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ (1917–1922 РР.)

Анотація

У роботі вперше в українській історіографії здійснюється дослідження історії заснування та функціонування Народного комісаріату закордонних справ, який був центральним органом виконавчої влади в УСРР та відповідав за проведення зовнішньої політики. Предметом цього дослідження є історія формування та функціонування Народного комісаріату закордонних справ УСРР протягом 1917–1922 рр. як одного з органів системи державного управління. Об’єктом дослідження є основні закономірності та особливості правового регулювання суспільних відносин, що складалися в процесі становлення фундаментальних засад діяльності та подальшого організаційно-правового розвитку Народного комісаріату із закордонних справ. З’ясовано, що Народний комісаріат закордонних справ УСРР було започатковане створенням 14 грудня 1917 р. в Харкові з’їздом рад народного секретаріату з міжнаціональних справ радянської УНР на чолі з більшовиком С. Бакинським. Встановлено, що системна розбудова апарату НКЗС УСРР розпочалася з 1920 р., коли було розроблено «Положення щодо діяльності Народного комісаріату закордонних справ УСРР», яке регламентувало основні обов’язки та функції комісаріату. У складі Народного комісаріату закордонних справ УСРР центральне місце займав дипломатичний відділ, до складу якого входили такі відділення: рефентура, секретна частина та протокольна частина Зроблено висновок, що Народний комісаріат закордонних справ здійснював керівництво дипломатичними відносинами, вів переговори, укладав міжнародні договори та представляв інтереси УСРР за кордоном. Історія існування НКЗС, як і дипломатії УСРР, виявилася досить короткою. 18 жовтня 1922 р. ЦК КП(б)У ухвалив постанову «Про згортання апарату НКЗС» і доручив заступникові глави НКЗС УСРР В. Яковлєву розпочати переговори з НКЗС РСФРР про об’єднання відповідних наркоматів.