ВАРІАТИВНІСТЬ ІНКЛЮЗИВНИХ ПРАКТИК У ТЕАТРАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

Анотація

У статті досліджено проблематику впровадження інклюзивних практик у закладах культури України на прикладі театрів. Констатовано пріоритетність створення безбар’єрного доступу та інклюзивного середовища в українських театральних закладах. З’ясовано, що доступність передбачає створення умов для забезпечення рівного доступу до працевлаштування та участі в різноманітних видах діяльності для осіб з інвалідністю, а також усунення перешкод фізичного рівня (або їх мінімізації) з метою створення рівних можливостей для забезпечення доступу до культури для всіх категорій громадян. Розглянуто методичні рекомендації щодо створення культурних продуктів та надання послуг, а також нові стандарти доступності у галузі культури, розроблені в рамках державних ініціатив зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 р. і екстрапольовано їх на сучасні вітчизняні театральні практики. Виявлено основні напрями діяльності театральних закладів, пов’язані з інтегруванням концепції інклюзивної культури (забезпечення безперешкодного доступу до театрального закладу та створення відповідних умов для безбар’єрного отримання культурних послуг для всіх категорій громадян; створення культурного продукту з урахуванням потреб людей з інвалідністю, людей з вадами зору, слуху, моторики, інтелектуальними та психічними порушеннями, як вродженими, так і набутими; формування безбар’єрного підходу щодо роботи людей з особливими потребами у театральних колективах; заснування театральних колективів, що спеціалізуються на роботі з акторами, які мають певні фізичні та/або психічні розлади з метою реалізації; розробка цифрового контенту – вебсайтів, мобільних додатків – відповідно до концепції різноманітності, справедливості та інклюзії). Розглянуто роль фестивального руху (інклюзивний фестиваль «ШЛЯХ», міні-фестиваль «Більше ніж гра») в сприянні інтегрування інклюзивної театральної культури в Україні і виявлено їх роль у відкритті акторів з інвалідністю, інклюзивних театральних колективів, популяризації інклюзивних театральних практик та ін. Окреслено ряд проблем, що постають на шляху до створення безбар’єрного простору та інклюзивного середовища в українських театральних закладах і запропоновано шляхи їх вирішення. Наголошено на необхідності подальших розробок контекстуалізованих, стійких та партисипативних стратегій інтегрування культурної інклюзії в діяльність театральних закладів України, побудованих на залученні в цей процес всіх суб’єктів культурно-мистецького процесу. Особливий акцент зроблено на важливості формування в українському суспільстві розуміння різноманітності і безбар’єрності як переваги, до якої необхідно прагнути, а не проблеми, що вимагає вирішення.