ЛЮДСТВО В КУЛЬТУРІ СВОГО ЧАСУ: СПЕЦИФІКА ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2026.3.15Ключові слова:
культура, пріоритети та цінності культурної ідентифікації, відповідальність, діалогізмАнотація
Стаття спрямована на те, щоб з’ясувати, як стрімкий розвиток драматичних подій XXI століття (чи то в галузі технологій, чи то через зміни клімату, геополітичні амбіції тощо) впливає на культуру людства, на його здатність адаптуватися та зберігати вірність попередньому стану речей. Ідеться про спробу проаналізувати поняття культури в його звичному розумінні та визначити, як воно змінюється в наші часи. Культура розглядається як складна мережа знаків, символів, практик і організаційних структур, що втілюють та водночас формують колективну реакцію людей на реальність, як взаємозв’язок між розвитком суспільства та самовизначенням людей, які в ньому діють. Людина живе у світі символічної та практичної реальності, що характеризує культурну ідентичність її сучасності. Соціальні/особистісні орієнтації, принципи й цінності людини формуються та базуються на взаємодії панівних рис культурних факторів, що сприяють виникненню конструктивних і творчих соціально-особистісних відносин.
Посилання
Baudrillard J. (1994). Simulacra and Simulation. Michigan Press. 176 p.
Bauman Z. (2011). Culture in a Liquid Modern World. Polity. Cambridge UK, 144 p.
Borgmann A. (1999). Holding on to reality: The nature of information at the turn of the millennium. University of Chicago Press. 288 p.
Braidotti R. (2025). Posthuman Convergences: Transdisciplinary Methods and Practices. Edinburg University Press. 408 p.
Han Byung-Chul. (2015). The Burnout Society. Stanford University Press. 72 p.
Han Byung-Chul. (2017). In the Swarm: Digital Prospects. Translated by Erik Butler. MIT Press. 96 p.
James W. (1983). Problems of development of psyche. N.Y.UP. 432 p.
McLuhan Marshall (1994). Understanding Media: The Extensions of Man. MIT Press. 392 p.
Mead G. H. (1967). Mind, Self and Society: from the Standpoint of a Social Behaviorist. University of Chicago Press. 440 p.
Morton T. (2013). Hyperobjects: Philosophy and Ecology after the End of the World. Minneapolis : University of Minnesota Press. 240 p.
Оrtegа-y-Gаssеt J. (1997). Selected Works. N.Y.UP. 457 p.
Schiller F. C. S. (1991). Logic for use: an introduction to the voluntarist theory of knowledge. N.Y.UP. 224 p.
Sunstein C. R. (2001). Republic.com. University Press. 224 p.
Turkle S. (2011). Alone together: Why we expect more from technology and less from each other. Basic Books. 384 p.
Van den Akker R., Gibbons A., Vermeulen T., editors. (2017). Metamodernism: Historicity, Affect, and Depth after Postmodernism. Rowman & Littlefield International. 248p.
Wegerif R. (2007). Dialogism Education and the Space of Learning. Springer New York. 328 p.
Wegerif R. (2026). Dialogic Intelligence: rethinking what education is in the age of AI. Study of education and development. Infancia y Aprendizaje. Vol 49. 20 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
