ПРОБЛЕМА ARCHE У ФІЛОСОФІЇ ХАЙМО ХОФМАЙСТЕРА (ВІД МІЛЕТСЬКОЇ ШКОЛИ ДО ПЛАТОНА)

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.4.21

Ключові слова:

Хаймо Хофмайстер, начало, arche, речовина, Анаксімандр, apeiron, Геракліт, становлення, Парменід, буття, Платон, eidos, idea

Анотація

У статті аналізується класична праця відомого сучасного німецького філософа Хаймо Хофмайстера «Мислити філософськи» («Hofmeister H. Philosophisch denken»), яка присвячена пошуку фундаменту всього знання і всього сущого. Методологічний каркас статті полягає в тому, щоб розкрити логіку книги автора, який подає питання начала, arche як стрижневу, фундаментальну проблему філософії від початку її виникнення і до наших днів. Сформульована наріжна ідея даної статті, яка полягає у твердженні про те, що, на переконання німецького мислителя, філософія, яка від початку виникнення в Давній Греції відповідно до природи філософського мислення сформулювала фундаментальну проблему пошуку начала, arche, у процесі свого розвитку та відповідного розширення і поглиблення спектра проблем, що постали перед нею, поступово певною мірою втратила своє природне призначення. Відтак виник своєрідний парадокс: подрібнення проблематики і збагачення результатів філософських розмислів з кожною епохою все більше віддаляло дослідників від проблеми начала, яке передбачало цілісне пояснення світу і самої людини в ньому. У цьому контексті показаний основний мотив автора, який полягає в тому, щоб визначитися з тією втратою світоглядної функції філософії, яка не дозволяє сучасній людині з її ціннісними орієнтаціями усвідомлювати цілісність світу і своє в ньому призначення. Послідовно простежуються означені Х. Хофмайстером вузлові точки виникнення і розгортання проблеми начала, arche, починаючи від обґрунтування його речовинної природи і до eidos, idea Платона як духовного начала. Зокрема, розглядається обмеженість висновків представників Мілетської філософської школи про начало, arche як певну речовину і логічне обґрунтування невизначеного і необмеженого apeiron Анаксімандра, на зміну якому прийшла гераклітівська концепція начала, arche як становлення, що була відкинута Парменідом з його ідеєю сталого і незмінного буття, яке до того ж є тотожним мисленню. Завершується стаття концепцією Платона про eidos, idea у якості начала, arche, яка є своєрідним підсумком попередніх уявлень, а тому і своєрідним завершенням початкового періоду у пошуках фундаменту всього знання і всього сущого.

Посилання

Геракліт. (1991). Антологія світової філософії: Методичний збірник філософських текстів. Т. 1. Ч. 1 // Уклад. М.О. Парнюк, В.І. Даниленко. Київ: НМК ВО. С. 55-56.

Парменід. (1991). Антологія світової філософії: Методичний збірник філософських текстів. Т. 1. Ч. 1 // Уклад. М.О. Парнюк, В.І. Даниленко. Київ: НМК ВО. С. 59-62.

Піфагор. (1997). Таранов П.С. Анатомія мудрості: 120 філософів: В 2-х т. Т.1. Сімферополь: Реноме: С. 77-90.

Таранов П.С. (1997). Анатомія мудрості: 120 філософів: В 2-х т. Т.1. Сімферополь: Реноме: 624 с.

Hofmeister H. (1997). Philosophisch denken. German, UTB, Stuttgart. 462 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-30

Як цитувати

Муляр, В. І. (2023). ПРОБЛЕМА ARCHE У ФІЛОСОФІЇ ХАЙМО ХОФМАЙСТЕРА (ВІД МІЛЕТСЬКОЇ ШКОЛИ ДО ПЛАТОНА). Культурологічний альманах, (4), 155–162. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.4.21

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають