ГЕНЕЗИС РЕМЕЙКУ В КОНТЕКСТІ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ НАУКИ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.1.30Ключові слова:
повторення, наслідування, образ, зразок, мімезис, ремейкАнотація
Мистецтво XX–XXI століть активно використовує ремейк як жанр та спосіб творення художнього твору. Жанрові пошуки митців у сучасному культурному процесі здебільшого пов’язуються з ігровим використанням класичної спадщини. Література, кінематограф, музика, живопис та інші види мистецтва зазнають впливу вторинності та переробки: запозичуються назви, імітується стиль, жанр, складаються передісторії, продовження, створюються оновлені версії наявних творів. Здавалося б, попереду йде кіберера, де новітні технорелігії дозволяють відокремитися від традиційної платформи минулого і створювати абсолютно нове, «позалюдське» мистецтво. Але ні, все, що було віднесено до золотої скарбнички класичної спадщини, знову й знову викликає в митців жагу до висловлювання власного через загальновідоме, до перероблення, перестворення образів, жанрів, творів минулого, перегравання та переписування їх відповідно до духу епохи, суспільного запиту тощо. У роботі досліджено передумови виникнення ремейку як механізму наслідувальної сутності мистецтва, в основі якого лежить соціально-комунікативна діяльність індивідів у формі наслідування та імітації. Розвиток технічних досягнень людства спричинив виникнення наприкінці ХІХ – початку ХХ століть нових візуальних видів мистецтва, таких як фотографія та кінематограф, принцип роботи яких уперше був пов’язаний не з рукотворною діяльністю митця, а з машинним відтворенням. Виниклі тиражування, копіювання образів та творів мистецтва машинним способом спричинили втрату їх унікальності, одиничності, що своєю чергою вплинуло на зміщення акцентів у питанні співмірності існування зразка та копії, оригіналу та плагіату тощо. Візуальність як спосіб втілення нових видів мистецтва призвела до появи масового мистецтва, з’явився масовий глядач, споживач творів мистецтва, що ґрунтувалося на невибагливих жанрах ігрового характеру, які використовували цитати та фрагменти з культурного надбання минулого. З появою кінематографу виникає ремейк як новий жанр саме цього виду мистецтва. Ґрунтуючись на початкових подіях або фрагментах минулого, ремейк містить його слідові включення, будується на основі попереднього досвіду, перетворюючись з урахуванням вимог епохи та соціуму.
Посилання
Барт Р. (1989). Вибрані твори. Семіотика. Поетика. Москва : Прогрес. 616 с.
Беньямін В. (1996). Твір мистецтва в епоху його технічної відтворюваності. Вибрані есе. Москва : Медіум. 240 с.
Verevis C. (2006). Film Remakes. Edinburgh : Edinburgh University Press. 208 p.
Эйзенштейн С. (2016). Монтаж. Москва : Директ-медиа. 71 с.
Эко У. (1996). Инновация и повторение. Между эстетикой модерна и постмодерна. В кн.: Философия эпохи постмодерна / под ред. А. Усмановой. Минск : Красико-принт. 207 с.
Leitch Th.M. (2002). Twice-Told Tales: The Rhetoric of the Remake. Dead ringers: the remake in theory and practice. New York : SUNY Press. 379 р.
Лосев А. (1974). История античной эстетики. Том ІІІ. Москва : Искусство. 625 с.
Ницше Ф. (2022). Так говорил Заратустра. Москва : АСТ. 416 с.
Платон. (1990). Собрание сочинений в 4 томах. Т. III. Москва : Мысль. 656 с.
Словарь иностранных слов. / Составитель Комлев А.Г. Москва : ЭКСМО-пресс. 2006. 1168 с.
Словарь литературоведческих терминов. / Составитель Белокурова С.П. Санкт-Петербург : Паритет. 2007. 314 с.
Тард Ж.Г. (2011). Законы подражания. Москва : Академический проект. 304 с.
Ямпольский М. (2000). Наблюдатель. Очерки истории видения. Москва: Сеанс. 2000. 344 с.