ЖАНР «РАДЯНСЬКИЙ ФОЛЬКЛОР» ЯК МЕТОД ГОМОГЕНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ХХ СТОЛІТТЯ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.2.37Ключові слова:
гомогенізація культури, метод, пісні-переробки, псевдо-фольклор, радянський фольклор.Анотація
У статті розглянуто жанр «радянського фольклору» як методу, що був спрямований на гомогенізацію української культури у всіх її проявах в часи комуністичного ідеологічного пресингу. Визначено передумови та окреслено основні принципи формування жанру «радянського фольклору». Доведено, що радянський фольклор прямо суперечив традиційному фольклору народів СРСР, але в радянський історичний період штучно створюються умови для його культивації. Означений жанр, на відміну від живого традиційного музикування, характеризувався низьким рівнем варіативності пісенних зразків. Головною метою жанру «радянського фольклору» було створення єдиного культурного простору, який би сприяв втіленню ідеї об’єднання всіх радянських народів і формування нового суспільства. Гомогенізація української культури через радянський фольклор, становила загрозу втрати її оригінальності та самобутності. Дана характеристика є засадничою у визначенні радянського пісенного жанру. Висновки. Передумовами становлення жанру «радянського фольклору» є остаточне захоплення влади більшовиками в контексті змін історико-політичних формацій, які відбувалися на початку ХХ століття. В цей час, 20-30 роки, відбувається активний пошук впливів на багатонаціональний народ, шляхом реформування його традиційної ментальної культуротворчості. Головною метою означеного жанру було створення єдиної радянської культури, що сприяла ідеї об’єднання всіх радянських народів і формування нового суспільства. Основними принципами формування музичних колективних зразків радянського тематизму були ідеали, завдані згори представниками радянсько-ЦКовських інституцій, які втілювалися у творчості непрофесіоналів – народу і визначалися як «одиниця жанру», незалежно від того, чи набули ці твори яке небудь розповсюдження в масах. Проте варто розуміти, що культура є живою та еволюційною і, незважаючи на спроби гомогенізації, український фольклор зберігався та змінювався відповідно до потреби та волі народу.
Посилання
Грица, С. (2000). Фольклор у просторі та часі: Вибрані статті. Тернопіль : Астон, 228 с.
Бот, М., Вертюк, М. (2018). Там за Доном, за рєкой, под зєльоним дубом /// polyphonyproject.com. https://www.youtube.com/watch?v=RjRY7IXZT3c&ab_channel=polyphonyproject.com. URL: https://www.youtube. com/watch?v=RjRY7IXZT3c&ab_channel=polyphonyproject.com (дата звернення: 26.06.2023).
Кирчів, Р. (2010). Двадцяте століття в українському фольклорі. Львів: Ін-т народознавства НАН України. 536 с.
Ovcharenko, S. (2021). Modern Ukrainian musicology: from musical artifacts to humanistic universals : Collective monograph. Riga, Latvia: ‘Baltija Publishing’. 515 p., «Content modification of traditional ukrainian choruses during the soviet ideological pressing (1917–1991) and the present». P. 358–373. 1,5 д.а. DOI: https://doi. org/10.30525/978-9934-26-072-8-18.
Пащенко, Є. (2011). Фольклор, література, політика: хорватсько-українські антології. Народна творчість та етнологія. Вип. 5. С. 57–66. 6. Учасники проектів Вікімедіа. Художня самодіяльність – Вікіпедія. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/ wiki/Художня_самодіяльність (дата звернення: 26.06.2023).
Цвид-Гром, О., Давидюк, В. (2004). Традиційний фольклор сучасного села в умовах маятникової урбанізації. Фольклористичні зошити. Луцьк. Вип. 7. С. 277–295. URL: https://rep.btsau.edu.ua/bitstream/BNAU/1950/1/ Traditional_folklore.pdf.
