БІБЛІЙНЕ ПІДГРУНТЯ КАТОЛИЦЬКОЇ АНТРОПОЛОГІЇ ТА ЙОГО ВІДОБРАЖЕННЯ У ВЧЕННІ ПРО СУСПІЛЬСТВО

Автор(и)

  • Андрій Андрійович Верстин

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.3.13

Ключові слова:

антропологічне вчення, людина, тіло, душа, єдність з Богом, свобода волі, суспільство

Анотація

Дане наукове дослідження присвячене розгляду питання особи, адже саме людина є основою християнського персоналізму, головним критерієм моральних оцінок та дій, об’єктом і метою людської активності. Гідність та добро цілісної особи – головний принцип біблійної антропології. Душа й тіло людини повинні перебувати у тісному зв’язку, чим забезпечується особливе місце людині у світовій ієрархії, де вона постає провідником між духовним і матеріальним світом. У статті проаналізовано питання людини з позицій біблійного вчення, адже за Святим Письмом людина є вінцем Божого творіння, її тіло – храмом Духа Святого. Також у роботі розглянуто надважливу тематику, яка не втрачає своєї актуальності ніколи – про покликання людини на землі, адже мета людини як і цінність її життя залишаються надважливими у всі часи. Стаття репрезентує вчення Святого Письма про те як зв’язок людини з Богом впливає на її життя та вічність. За допомогою аналізу біблійних текстів визначено як сформувалося католицьке вчення про людину і його відображення у вченні про суспільство. Християнська позиція базується на переданні та інтерпретації біблійного вчення про людську особистість на основі Божого задуму, адже вона – єдине створіння, що покликане до життя задля неї самої; створена за образом і подобою Божою; основною метою її життя є прямування до Бога та покликання до Божого блаженства. Розглядаючи це в контексті статті покажемо роль людини у світі. Важливе місце у католицькій антропології присвячено проблемам душі й тіла, людини як образу Божого, тому головними у нашій статті є принципи теологічного розуміння тілесного світу людини і її духа.

Посилання

Векфильд У., Мортинс Х. (1990). Інструкція по вивченню соціальної доктрини Церкви. Рим. § 34, 35.

Іван Павло ІІ (2000). Енцикліка «Fides et Ratio» («Віра і розум»). Київ-Львів. 234 с.

Катехизм Католицької Церкви (2002). Синод УГКЦ, 772 c.

Марчук О. (2017). Концепція духовного здоров’я в антропології східної патристики : автореф. Київ. 15 с.

Сергійко В. Людина і суспільство в системі соціального вчення католицизму.URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/45668/2011_59_10.pdf?sequence=1 (дата звернення: 09.09.2023).

Хартія працівників служби охорони здоров’я (1994). URL: http://zdorovia.ugcc.org.ua/hartiya-pratsivnykivsluzhby-ohorony-zdorov-ya/ (дата звернення: 09.09.2023).

Чорноморець Ю. П (2010). Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія : монографія. Київ : Дух і Літера. 568 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-25

Як цитувати

Верстин, А. А. (2023). БІБЛІЙНЕ ПІДГРУНТЯ КАТОЛИЦЬКОЇ АНТРОПОЛОГІЇ ТА ЙОГО ВІДОБРАЖЕННЯ У ВЧЕННІ ПРО СУСПІЛЬСТВО. Культурологічний альманах, (3), 102–105. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.3.13