ІДЕОЛОГІЯ ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ ДОКОЗАЦЬКОГО ПЕРІОДУ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.2.29Ключові слова:
громадянське виховання, героїзм, патріотичне виховання, мудрість, освіченість, захисник Вітчизни.Анотація
У статті аналізується ідеологія військово-патріотичного виховання в українській філософії докозацького періоду на основі філософських творів Іларіона Київського, Яківа Мніха, Володимира Мономаха, Климента Смолятича, Кирила Туровського. Підкреслюється, що велика увага до питань підготовки захисників Вітчизни в історії української філософії та культури була зумовлена значущістю потреби у формуванні та реального процесу виховання військової сили, мудрості, освіченості українського люду – князів, їх ратників та простолюдинів. Відзначається, що у творі «Слово про закон і благодать» уперше в українській філософії докозацького періоду поєднано принципи християнства з ідеологією патріотичного виховання, а проблема підготовки захисника Вітчизни відображена на основі ідеї патріотизму, захисту інтересів Київської Русі, її політичної незалежності та церковної рівноправності. Аналізується «Повчання Володимира Мономаха», де оспівується ратний подвиг князя, відтворюється його багатий досвід захисника Вітчизни, що став вагомим внеском до патріотичного виховання сучасників і нащадків Мономаха. Мислителі усвідомлювали необхідність патріотичного виховання усіх верств суспільства – як вищих (князів, бояр, дружинників), так і нижчих (рядових воїнів). Саме їх згуртування мало забезпечити успішний захист Вітчизни.
Посилання
Арістов, В. (2016). Походження історичних повідомлень Пам’яті та Похвали князю Володимиру Якова Мніха. Ruthenica, 13, 50–82.
Бонь, О. (2019). Основні педагогічні ідеї часів Київської Русі за матеріалами тогочасних джерел. Дидаскал, 19, 98–99.
Герасимчук, С. (2010). Художній симбіоз алегоричного та символічного у «Повчанні» Володимира Мономаха. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки, 2, 49–53.
Горський, В. (1997). «Слово про закон і благодать» – перша пам’ятка київської філософської думки. Київські обрії: історико-філософські нариси. Київ: Стилос. С. 14–25.
Деделюк, Н. А. & Цьось, А. В. (2004). Традиції фізичного виховання в Київській Русі: монографія. Луцьк. 170 с.
Дзюбенко, І. (2021). Розвиток ідеї формування громадянськості у вітчизняній педагогічній думці. Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету, 4, 27–34.
Замалеев, А. Ф., Зоц, В. А. (1981). Мыслители Киевской Руси. Киев: Высшая школа, 1981. 159 с.
Кульчицький, В. І. (2014). Філософсько-світоглядні передумови розвитку патріотичного виховання в Україні (історичний аспект). Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Педагогіка, соціальна робота, 30, 76–78.
Кушніров, М. О. (2014). Виховна цінність пам’яток Київської Русі. Наукові пошуки: зб. наук. пр. молодих учених. Суми: Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 11, 82–88.
Ланцута, З. (2016). Образ автора в «Повчанні» Володимира Мономаха і старокиївська літературна традиція. Українське літературознавство, 81, 208–217.
Лозовой, В. О. (2016). «Повчання» Володимира Мономаха. Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. / редкол.: В. Д. Гончаренко (голова) та ін. Харків: Право. Т. 1: Історія держави і права України. С. 574–576.
Медвідь, А. (2009). «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона як перша політична програма Київської Русі. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Політологія, Соціологія, Філософія, 13, С. 281–286.
Міма, Н. О. (2014). Взаємодія сім’ї та школи з патріотичного виховання школярів як історико-педагогічна проблема. URL: http://academy.ks.ua›wp-content/uploads/2014/05/36.pdf (дата звернення: 03.08.2023).
Остапенко, О. І. (2014). Розвиток ідеї військово-патріотичного виховання у педагогічній літературі. Актуальні проблеми впровадження здоровʼязберігаючих технологій у навчальних закладах. С. 246–251.
URL: https://lib.iitta.gov.ua/5664/1/Стаття_для_Институту.pdf (дата звернення: 03.08.2023).
Павко, А., Павко, Я. (2011). Правничо-політична думка Київської Русі у цивілізаційному вимірі. Віче, 20, 27–31.
Петронговський, Р. Р. (2003). Теорія і практика формування патріотизму старшокласників: монографія. Житомир: Полісся. 220 с.
Радул, О. С. (2009). Внесок Кирила Туровського в розвиток давньоруської педагогіки. Педагогіка вищої та середньої школи. Вип. 24. С. 237–243.
Сухомлинська, О. (1999). Ідеї громадянськості й школа в Україні. Шлях освіти, 4, 20–25.
Толочко, О. П., Толочко, П. П. (1998). Київська Русь. Київ: Альтернативи. 352 с.
Чапля, О. (2020). Риторична стратегія «Слова про закон і благодать» митрополита Іларіона. Сіверянський літопис, 3, 157–163.
Шепетяк, О. М. (2018). Церква і патріотизм у доробку мислителів Київської Русі. Формування патріотичної та громадянської свідомості учнів: теорія і практика: монографія / за заг. ред. проф. Левітаса Ф. Л.; за наук. ред. Александрової О. С., Салати О. О. Київ: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. С. 48–57.
Шепетяк, О. (2013). Суспільна доктрина у творчості київських митрополитів домонгольської доби. Релігія та Соціум, 3–4 (11–12), 165–172.
Якимович, Б. З. (Упор.). (1992). Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). Львів: Світ. 712 с.
