УКРАЇНСЬКА АНІМАЦІЯ ВУФКУ 1922–1930-Х РР.: ТРАНСФОРМАЦІЯ СМИСЛОВИХ НАРАТИВІВ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.3.41Ключові слова:
анімація, мультиплікація, Всеукраїнське фотокіноуправління, смислові наративи, дорослий глядач, юний глядачАнотація
У статті проаналізовано сюжетні та стилістичні особливості українського анімаційного доробку довоєнного періоду (ВУФКУ 1922–1930 рр.), виокремлено способи функціонування її пропагандистсько-дорослого та розважально-дитячого контекстів, адже спершу вітчизняна мультиплікація була орієнтована на дорослого глядача. Аналіз аніматворів початку ХХ століття ґрунтується на застосуванні історико-хронологічного та семіотичного методів, завдяки чому простежується не лише поступ технологічно-візуальних виражальних засобів, а й ускладнення сюжетно-наративної складової довоєнної української мультиплікації. Анімація виникла як «дорослий» вид мистецтва, зі складними високотехнологічними виражальними засобами, здатними чинити потужний сугестивний вплив на аудиторію. Розважально-дитяче її спрямування утвердилося у повоєнні роки завдяки запозиченню діснеєвського стилю, з притаманними йому яскравістю, барвистістю, карнавальністю візуальної картинки. Однак мальоване кіно як дорослий жанр продовжувало існувати паралельно до атрактивної дитячої мультиплікації. Якщо спершу суть анімаційного твору полягала в оживленні малюнка, то згодом у ньому простежується посилення оповідного наративу – як в літературному творі чи кіно. Довоєнна мультиплікація працювала із серйозними, дорослими смислами – аналізувала економічно-господарчий поступ, транслювала ідеологічні наративи, економічну статистику тощо. І лише за два десятиліття, в повоєнні роки, вітчизняна та світова анімація перетворилася на дитячий візуальний жанр, що, однак, іманентно приховував закодовані «дорослі» наративи, які стають все більш помітними й запитуваними в контексті сучасної візуальної культури, перетворюючи дитячі мультфільми на подвійно закодоване мальоване кіно.
Посилання
Бендацці Джаннальберто. (2020). Історія світової анімації. Книга перша: Від початку до золотої доби. К.: ArtHuss, 384 c.
Брюховецька Л., Канівець Т. (2018). Українська анімація. Збірник статей. К.: Фенікс, 264 с.
Зубавіна Ірина. (2007). Кінематограф незалежної України: тенденції, фільми, постаті. К.: Фенікс, 296 с.
Марінетті Філіппо Томмазо. (2009). Маніфест футуризму. Український журнал іноземної літератури «Всесвіт». № 9–10. C. 112–115. URL:
Музичний кіноперформанс «Коло Дзиґи. Мультагітпром». (2017). URL: https://dovzhenkocentre.org/event/kolo-dzi-i-multag-trop/
Скичко Ольга. 90 років української анімації. (2017). URL: http://tsn.ua/special-projects/animation/
Daisuke Miyao. (2002). Before anime : animation and the Pure Film Movement in pre-war Japan. Japan Forum. Vol. 14, Pp. 191–209. https://doi.org/ 10.1080/09555800220136356
Pierson Ryan. (2023). Journal of Cinema and Media Studies. Volume 62, Issue 2, pp. 123–143. URL: https://muse.jhu.edu/pub/349/article/879171/pdf
