ФЕНОМЕН ЕЛЕКТРОННОЇ МУЗИКИ В КУЛЬТУРІ ХХ СТОЛІТТЯ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.4.26Ключові слова:
музична культура, електронна музика, цифрові технології, сонорика, алеоторіка, генетичний алгоритмАнотація
Актуальність проблеми. Електронна музика як феномен культуротворення ще недостатньо досліджена в її антропологічному, естетичному й екзистенціальному вимірах. Те, що музика звучить «тут» і «зараз», входить у метакультурну систему електронних медіа, де будь-яка інформація зберігається у вигляді файлів, стає носієм культурного, мистецького, естетичного змісту. Проблема полягає у співвідношенні техногенного та культурного аспектів музики. Метою статті є визначення феномену електронної музики як культурного виміру розвитку сучасного музичного мистецтва. Методологія дослідження визначається компаративним і системним підходами, що дає можливість коректного порівняльного аналізу етапів становлення електронної музики як системної цілісності. Феноменологічні та діалектичні методи допомагають визначити образні трансформації звукової матерії як певної «цифрової культури». Наукова новизна статті. Феномен електронної музики полягає в тому, що музика хоче вийти на метакультурний, міжкультурний рівень, за межі своєї культури, яка долає всі горизонти та бар’єри. Електронна музика, що почалася в 60-х роках з появою поверхневих аналогій музики з кібернетикою, а також є технічним симбіозом, обробкою звуку, акустичними ефектами, дала змогу піднятися на інший рівень рефлексії, відкрити горизонти музикування на основі тих рефлексивних конструкцій, які можливі зараз. Висновки. В Україні захоплення електронним бароко й алгоритмічною композицією пов’язують із демократичними змінами, які вдало чи невдало назвали хрущовською відлигою. Проте електронна музика підштовхнула сучасних композиторів до створення своєрідного антистилю, який сформувався як протилежність соцреалізму, надзвичайно алгоритмічно прагматичному утилітаризму музичної гармонії. Прагматика була зосереджена на протиставленні форми і змісту. Електронна музика спонукала до формальних винаходів у музичній культурі.
Посилання
Голубенко, М. М. (2018). Концептуальний підхід до дослідження темпоральності фонокультури. Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого: зб. наук. праць. Вип. 22. Київ. С. 139–145.
Голубенко, М. М. (2020). Темпоральність музичної культури цифрової доби: дис ... кандидата мистецтвознавства: Київ: 26.00.01 – Київ: Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Національна музична академія України імені П. І. Чайковського. 196 с.
Загайкевич, А. (2008). Українська електронна музика: практика дослідження. Музика в інформаційному суспільстві: зб. наук. статей. Вип. 76. Київ: Нац. муз. акад. ім. П. І. Чайковського. С. 39–62.
Кущ, Є. В. (2009). Візуалізація синтезу звука як засада часової трансформації двовимірних артефактів. Мистецтвознавчі записки: зб. наук. праць. Вип. 16. Київ: Міленіум. С. 218–226.
Пясковський, І. Б. (2008). Музика в інформаційному суспільстві. Музика в інформаційному суспільстві: зб. наук. статей. Вип. 76. Київ: Нац. муз. акад. ім. П. І. Чайковського. С. 6–16.
Ракунова, И. (2010). Новые композиторские технологиии (на примере творчества Аллы Загайкевич). Київ: Феникс. 205 с.
Digital Cultures: Understanding New Media / eds. Creeber, G., Martin, R. (2008). Maidenhead: Open University Press. 224 p.
Eisenberg, E. (2005). The Recording Angel: Music, Records and Culture from Aristotle to Zappa. 2nd ed. New Haven, CT: Yale University Press. 256 p.
Gere, C. (2008). Digital Culture. 2nd ed. London: Reaktion Books. 248 p.
Gibson, J. (2014). The Ecological Approach to Visual Perception: Classic Edition. New York, NY: Psychology Press. 346 p.
