ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ ТА СМЕРТІ В ДУХОВНОМУ ДОСВІДІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2022.4.18

Ключові слова:

філософія, життя, смерть, духовна культура, духовний досвід, свідомість, відданість, незламність, самобутність

Анотація

У статті досліджуються особливості та прояви філософії життя та смерті в духовному досвіді українського народу. Зʼясовано, що духовне життя є однією з істотних властивостей людини. Установлено, що з-за дохристиянських часів українська духовна культура сприймала смерть як перехід до першооснови всього сущого, як доказ універсального зв’язку всього з усім матеріальним, духовним, емпіричним і трансцендентним. Визначено, що для українського національного характеру властиві з давніх-давен господарність, працьовитість, гостинність і доброзичливість у стосунках як із співгромадянами, так і із чужоземцями; обережність, сентиментальність, але водночас винахідливість і хоробрість, рішучість і незламність, героїзм і самопожертва, коли необхідно встати на захист свого світу. Зʼясовано, що філософія української національної думки значною мірою пов’язана з аналізом особливостей середовища проживання та культури українців як визначального чинника українського національного характеру. Зʼясовано, що Г. Сковорода вважав філософію самим життям. Мета життя може бути різною – хтось прагне кращого для свого тіла, а хтось – для душі. Посилаючись на вчення Г. Сковороди, зауважуємо, що український народ із покоління в покоління вирізнявся своїм духом до незламності, самобутності, прагне до вільного буття, адже коли маєш таку духовну ідею, можна досягти «кращого для тіла», тобто кращого для життя у вільній незалежній державі. Виявлено, що український народ у сучасному суспільстві переживає складний період зміни свідомості, розуму та духу, який спостерігається на мікросоціальному рівні, у міжрелігійних стосунках, у суспільстві загалом, а також у сімейних колах, стосунках між родичами. Установлено, що філософія життя в духовному досвіді українського народу виявляється в самобутності, незламності, прагненні до вільного буття українського народу у вільній незалежній державі, водночас філософія смерті поглиблює таємницю існування і проливає нове світло на сенс існування.

Посилання

Дровозюк С. (2004). Духовне життя українського народу історіографічна традиція та перспективи дослідження. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія «Історія». № 7. С. 232–240.

Качур М. (2010). Патріотичне виховання молодших школярів засобами художнього краєзнавства : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.07. Київ, 2010. 20 с.

Сковорода Г. (1994). Твори : у 2 т. Київ. Т. 2. 480 с.

Стасевська О. (2004). Система цінностей як основа буття сучасного українського суспільства. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія «Філософія, філософія права, політологія, соціологія». № 1. С. 62–76.

Тополь О. (2009). Філософія життя та смерті: екзистенціальний підхід. Вісник Національного авіаційного університету. Серія «Філософія. Культурологія». № 9(1). URL: https://jrnl.nau.edu.ua/index.php/VisnikPK/article/view/2286/2275

Троянський В. (2014). Проблеми дослідження духовності як цінності українського народу. Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. № 3. С. 34–38.

Хижняк І. (2010). Психологічне сприяння розвитку особистості захисника країни на спадщині Т. Г. Шевченка. Наука і освіта. № № 4–5. С. 54–59.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-22

Як цитувати

Патлайчук, О. В., & Хромова, О. І. (2022). ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ ТА СМЕРТІ В ДУХОВНОМУ ДОСВІДІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. Культурологічний альманах, (4), 146–151. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2022.4.18