ТЮРКСЬКІ ВПЛИВИ НА КИЛИМАРСЬКІ ТРАДИЦІЇ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ І БОЛГАРІЇ (НА МАТЕРІАЛАХ КОЛЕКЦІЙ МУЗЕЇВ ХАРКОВА І СОФІЇ)

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.1.33

Ключові слова:

коци, коцарство, килимарство, музеї, музеєфікація, культурна спадщина, культура та побут народів Болгарії й України

Анотація

У цьому досліджені розглянуті загальні східні витоки українського та болгарського килимарства. Слово «килим» має тюркську етимологію, що вказує на його східне походження. У дослідженні розглядається технологія виготовлення килимів, у тому числі використання вертикальних ткацьких верстатів у Центральній Україні, аналогічних тим, які використовуються в Туркестані. Слобожанщина особливо цікава, оскільки вона була відома своїм коцарством – видом килимарства, у якому використовувалася довга шерсть. Проведене дослідження дає змогу припустити, що навички килимарства прийшли на Слобожанщину з переселенцями з правобережжя Дніпра і лягли в основу харківського коцарства. У Болгарії килимарство століттями розвивалося як домашня індустрія, де навички передавалися з покоління в покоління. З’явилися дві техніки: прасувальна і ткана. У техніці Котлен були використані вишиті фігури по контурах, тоді як у чупровських килимах використовувалися дрібні геометричні мотиви. Використовувалися натуральні барвники, у тому числі індиго, синій, червоний і зелений. На багатьох килимах були зображені стилізовані зірки, квіти і тварини. Болгарські килими мають схожість з килимами із Центральної Азії (казахськими, турецькими, монгольськими) своїми візерунками.

Посилання

Бубенок, О. Б. (2015). Центральноазійський слід у килимарстві Центральної України. Східний світ. № 1. С. 5–12.

Буличова, В. В. (2003). Скарби музею Слобідської України у колекції тканин Харківського історичного музею. Восьмі Сумцовські читання: збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 100-річчю XII Археологічного з’їзду, 12 квітня 2002 р. Харків: Майдан. С. 72–76.

Запаско, Я. (1973). Українське народне килимарство. Київ: Мистецтво. 111 с.

Килимарството в България URL: https://bnr.bg/radiobulgaria/post/100230792/kilimarstvoto-v-bylgariya.

Когут, Г. (2003). Серія килимів невідомої полтавської майстерні XVIII ст. Вісник Львівського університету. Серія: Мистецтвознавство. Вип. 3. С. 172–179.

Когут, Г. (2008). Килим 1782 р. зі збірки Музею українського народного декоративного мистецтва у Києві. Вісник Львівського університету. Серія: Мистецтвознавство. Вип. 8. С. 8–14.

Курмушова, Д. (2022). Котленските килими – по-силни от времето. София. URL: https://textile-museum.com/ aktualno/kotlenskite-kilimi-po-silni-ot-vremeto.html.

Сумцов, М. Ф. (1918). Слобожане: історично-етнографічна розвідка. Харків: Союз. 239 с.

Тачева, С. (1909). В люлката на времето. София. URL: https://www.konkurent.bg/news/16991136006595/siyka- tacheva-predstavi-knigata-si-v-lyulkata-na-vremeto-v-montana.

Шегда, І. З.-М. (2019). Феномен харківського коцарства на основі досліджень коців з фондів Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова музею. Двадцять п’яті Сумцовські читання: збірник матеріалів наукової конференції, до 165-річчя від дня народження М. Ф. Сумцова 18 квітня 2019 р. Харків: Майдан. С. 134–139.

Gyul, Е. Julkhyrs – minimalism aesthetics in steppe art JOZAN. Oriental rug news. URL: https://www.jozan.net/ julkhyrsminimalism-aesthetics-in-steppe-art/

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-03-27

Як цитувати

Бубенок, О. Б., Сошніков, А. О., & Тортіка, М. В. (2025). ТЮРКСЬКІ ВПЛИВИ НА КИЛИМАРСЬКІ ТРАДИЦІЇ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ І БОЛГАРІЇ (НА МАТЕРІАЛАХ КОЛЕКЦІЙ МУЗЕЇВ ХАРКОВА І СОФІЇ). Культурологічний альманах, (1), 293–301. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.1.33

Номер

Розділ

КУЛЬТУРОЛОГІЯ