«ПРОТЕСТАНТСЬКА ЕТИКА І ДУХ КАПІТАЛІЗМУ» МАКСА ВЕБЕРА: КОНТЕКСТ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ЛЮДИНИ
DOI:
https://doi.org/10.31392/cult.alm.2023.1.17Ключові слова:
Макс Вебер, протестантська етика, дух капіталізму, самореалізація людини, християнин-кальвініст, спасіння душі, професійна діяльність, життєвий план християнинаАнотація
У статті аналізується класична праця одного з найвидатніших представників європейської інтелектуалістики кінця XIX – початку XX століття, німецького філософа і соціолога Макса Вебера «Протестантська етика і дух капіталізму». Сформульована стрижнева ідея даної статті, яка полягає у твердженні про те, що, незважаючи на глибокий аналіз природи капіталізму, де М. Вебер проводить ідею органічного взаємозв’язку останнього з протестантською етикою, увагу читача він звертає також на феномен самореалізації людини. Це видно по тому, якого значення автор книги надає ролі та місцю професійної діяльності у формуванні людини капіталістичної епохи. Проводиться висновок про те, що, хоча М. Вебер і не знав поняття «самореалізація» через те, що останнє було введено у науковий вжиток лише через більше як півстоліття по тому, в його характеристиці явищ протестантської етики, «духу» капіталізму та професійної діяльності християнина-кальвініста чітко простежується ідея максимального, найбільш повного та глибокого опредметнення людиною своїх природних та набутих в процесі універсальної соціалізації сил. Причому, це таке опредметнення сутності людини, що цілком має відповідати «промислу Божому», який створив людину в цьому світі не для того, аби вона ледве животіла в бездіяльності, а щоб невтомно працювала над великою і грандіозною справою. Цим людина, з одного боку догодить Богові і вшанує Його, з іншого - придбає для самої себе найдосконаліші чесноти і повне щастя. В цьому контексті аналізується тлумачення кальвіністського вчення про спасіння душі християнина, виконане німецьким філософом. Наводяться базові ідеї кальвінізму, сформульовані у «Вестмінстерському віросповіданні» 1647 року, а також висновок кальвіністської етики про невтомну працю християнина-кальвініста в рамках своєї професії у якості єдиної умови на шляху здобуття внутрішньої впевненості в обраності до спасіння своєї душі. В статті подані визначення феномену самореалізації особистості, цитовані з монографії автора даної статті, яка є єдиною у вітчизняному просторі на тему самореалізації особистості.
Посилання
Баткин Л. М. (1989). Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности. Москва : Наука. 270 с.
Вебер Макс. (1994). Протестантська етика і дух капіталізму / Перекл. з німецької О. Погорілого. Київ: Основи. 261 с.
Гегель Г.В.Ф. (1968). Эстетика. В 4-х томах. Т.1. Москва: Искусство. 312 с.
Історія філософії. Словник / За заг. ред. В. І. Ярошовця (2006). Київ: Знання України. 840 с.
Маслоу А. (1982). Самоактуализация. Психология личности. Тексты. Москва. С. 108–117.
Муляр В.І. (2005). Проблема становлення особистості в системі «індивід – суспільство» (філософсько-культурологічний аналіз). Житомир: ЖДТУ. 320 с.
Муляр В. І. (1997). Самореалізація особистості як соціальна проблема (філософсько-культурологічний аналіз). Житомир: ЖІТІ. 214 с.
Погорілий Олександр. (1994). Макс Вебер і його класична праця. Протестантська етика і дух капіталізму. Київ: Основи. С. 3–18.
Шестопал Е. Б. (1988). Личность и политика: Критический очерк современных западных концепций политической социализации. Москва: Мысль. 203 с.
